Центр сімейного права адвоката Голубничого
01024, м. Київ, Печерські Липки, провулок Виноградний, 1/11, офіс 46
(063) 489-29-09
(044) 240-15-51

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Поради адвоката

  • slide2
  • slide3
  • slide4
фото

Голубничий Олег Ігорович
Адвокат по сімейним спорам

Контакти

01024, Україна, м. Київ
провулок Виноградний, 1/11, офіс 46
Тел.: (063) 489-29-09
        (044) 240-15-51
e-mail: absolon2008@bigmir.net

Карта проїзду

map1
Стягнення додаткових витрат Окрім сплати аліментів, той з батьків, з кого присуджується стягнення аліментів на дитину зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватись після їх фактичного понесення:
  • разово;
  • періодично; 
  • постійно.
Розмір додаткових витрат визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, які мають істотне значення (тобто враховується матеріальний стан та стан здоров’я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інше).

Врегулювання сплати додаткових витрат мирним шляхом відбувається за спільною домовленістю батьків між собою, та юридично ніяким чином не закріплюються. Єдиний можливий спосіб закріпити сплату додаткових витрат, окрім як в рішенні суду, це прописати їх в аліментному договорі.

Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат зазвичай пред’являються разом з позовом про стягнення аліментів, оскільки вони безпосередньо пов’язані з аліментними зобов’язаннями та є їх частиною. Проте подання двох даних вимог в одному позові не є обов’язковим. Заявляючи вимоги про стягнення додаткових витрат в як одному позові з вимогами про стягнення аліментів, так і в різних провадженнях, Позивач має можливість просити стягувати з платника аліментів додаткові витрати в будь-якій періодиці – разово, періодично або постійно.

Важливо зазначити, що участь у додаткових витратах батьки повинні брати у рівних частинах. Цю вимогу законодавства, суди, на жаль, на відміну від загальних аліментних зобов’язань, суворо дотримуються. При стягненні аліментів суд може відступити від даної норми, оскільки якщо один з батьків фактично не має можливості утримувати дитину, а інший таку можливість має, то суд, незважаючи на рівність участі в утриманні дитини, а керуючись саме потребами дитини, може призначити стягнення з платника аліментів суми більшої, ніж та, яку виділяє на утримання дитини той з батьків, з ким залишилися проживати дитина.  

На практиці склалося так, що в одному позові з вимогами про стягнення аліментів зазвичай заявляються періодичні або постійні витрати. Зокрема, поряд з позовними вимогами про стягнення аліментів, Позивач просить, щоб кожного місяця, або раз у 2-3 місяці, той з батьків, хто проживає окремо від дитини сплачував певну суму на дитину саме у зв’язку з існуванням вищезазначених особливих обставин.

Разові ж витрати можуть стягуватися і окремим позовом. Так, наприклад, якщо мати одноразово витратила приблизно десять тисяч гривень на придбання ліків для дитини, або ж пройшла курс лікування, то може звернутися до суду з метою стягнення половини даних витрат з батька, якщо той відмовляється сплачувати їх в добровільному порядку, надавши при цьому докази даних витрат.

Практика свідчить, що додаткові витрати не завжди заявляються саме з тою метою, щоб суд їх задовольнив. Приведу приклад: після розлучення двоє малолітніх дітей залишилися проживати з матір’ю, вона звертається до суду, та просить стягнути по ¼ частині усіх видів заробітку батька на двох дітей, тобто разом ½ (50%) усіх доходів батька. На жаль, лише такі позовні вимоги суд може не задовольнити, оскільки батько сплачує офіційні податки та будь-які інші платежі, які, відповідно, утримуються з його заробітної плати. Але, якщо мати заявить ще й додаткові витрати у своїй позовні заяві, наприклад, по 500 гривень на кожну дитину, та обґрунтує їх необхідність, то суд зважаючи на обґрунтованість позовних вимог може задовольнити стягнення аліментних зобов’язань в даному розмірі, відмовивши в задоволенні додаткових витрат.

Слід зауважити, що заявляючи додаткові витрати, Позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Тобто, якщо аліментні зобов’язання, в 99% випадків суд задовольняє, так як їх стягнення викликане саме необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв’язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров’ям дитини, витрати, які пов’язані з розвитком здібностей дитини.

Тобто, заявляючи разові витрати – необхідно надати докази усією суми витрат, та просити стягнути половину. Заявляючи ж періодичні або постійні витрати, Позивач повинен довести їх необхідність, тобто якщо це витрати пов’язані з розвитком здібностей дитини, наприклад малювання, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитину у школі мистецтв, надати суду декілька малюнків, підтвердити витрати пов’язані з придбанням усіх необхідних знарядь, та періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Або ж якщо це витрати пов’язані з особливим станом здоров’я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також вартість ліків, які необхідно придбавати дитині.

Щодо виконання рішення суду, яким задоволено позовні вимоги про стягнення додаткових витрат, то незалежно від того як вони заявлялися стягнення відбувається на підставі виконавчого листа через органи Державної виконавчої служби України. Якщо вимоги про стягнення додаткових витрат заявлялися разом з позовними вимогами про стягнення аліментів, то після задоволення рішення та набрання ним законної сили, Стягувач (Позивач) отримує виконавчий лист окремо на аліментні зобов’язання, та окремо на стягнення додаткових витрат.

Що стосується дій Відповідача у справах такого характеру, то все залежить від обґрунтованості додаткових витрат. В принципі, якихось особливих дій, які може вчинити в даній ситуації Відповідач, на відміну від аліментних зобов’язань, немає. А тому, необхідно звертати увагу суду на доведеність додаткових витрат Позивачем. Окрім того, Відповідач може мати докази придбання якихось речей, які пов’язані з розвитком здібностей дитини, або ліків, чи лікування дитини самостійно, після розірвання шлюбу з Позивачем. Але зазвичай про такі дії Відповідача Позивач має відомості.

Як показує практика, задоволення даних позовних вимог, відбувається дуже рідко, оскільки Позивач, у більшості випадків не може їх обґрунтувати. Натомість, присутність адвоката у даному процесі суттєво вплине на хід процесу, а його досвід ведення таких справ буде корисним при визначенні важливості документів, які необхідно надати суду для обґрунтування своїх позовних вимог та допоможе отримати необхідний Вам результат.  

З повагою,

Адвокат Голубничий Олег Ігорович